Fanex

Нещодавно з Льолькою вирішили подбати про власне здоров’я: купили новий фільтр для води. Раніше я користувався глечиком “Бар’єр”, котрий собою являв хорошу штуку, але мав безліч вад: задовго чекати поки набереться і недовгий (350 л.) ресурс картріджа. Тому я взяв трудові чесно зароблені гроші і як раз перед Новим роком купив фільтр зворотнього осмосу за 1250 грн. Але передноворічні клопоти не дозволили мені встановити фільтр в той день і я зробив це одразу після новорічних свят. Тепер досвід користування складає два тижні і я можу зробити деякі підсумки. Котрі, рівно як і жахлива історія від якої холоне кров (але з щасливим фіналом) знаходиться під катом.

(more…)

Свого часу на єбеї замовив собі чудо китайскої телефонної промисловості Anycool t808 (хто в курсі, Самсунг в Китаї розповсюджується під маркою Anycall, тобто тут піратять навіть у майже співвітчизників Чекав понад два тижні.

Приїхав телефон як раз за декілька днів до НР.

Отже, давайте почнемо з вад:

Фотєк там лайно, з обіцяних 1.3 мегапікселя є тільки VGA, але на контакти цього досить.
Русифікація жахлива. ПОВНІСТЮ ЖАХЛИВА (Стройте Номер - Build Number, Красное ВЕДОМОЕ высвечивание - Red LED flashing, Правильный - це Ok, тощо). Тобто перекладали машинним перекладачем.
Немає яви.

Це і є всі вади. Все хороше під катом:
(more…)

Добрий день, хлопчики та дівчатка. Як би мені не було важко, але я знайшов сили щоб перебороти лінощі і все ж таки написати цей пост.

Отже. Деякий час тому (вже майже 2 місяці) постало питання мого кампутерного стола. За генеральним дизайн-проектом мого особистого дизайнера було вирішено виселити мене на балкон. Тому будь-який стіл не підходив, стіл повинен бути розрахований під скромні габарити мого балкону. Також не годилося тіснитись - я люблю щоб стіл в мене був просторий і можна було його захаращувати. Також хотілося б вирішити цілу низку питань:

1. Не люблю виїжджаючі полички, навіть ненавиджу.
2. Хочу простора, але щоб тягнутися було недалече.
3. Треба кудись діти дроти та техніку.
4. Клавіатура в мене велика, тому треба кудись подіти клавіатуру.
5. Місце для дігітайзера теж треба приділити.
6. Пристроїв в мене безліч, тому треба багато розеток.
7. Акустика байдужа, але хоч-якісь перділки потрібні - хоча б для сповіщень по асьці.
8. Люблю коли руки низько - зручно лежати на клавіатурі.
9. Освітлення повине бути.
10. Треба приділити місце для сканера та принтера.
11. Книжки, журнали та компакти.
12. Телефони повинні теж поміщатись на столі.
13. Треба міце для декількох чашок з-під чаю та кави водночас.

Отже, замість того щоб як всі люди замовити ці меблі, я взяв польську програму pro100 для дизайну меблів, спроектував стіл, полички та інші штучки дрючки. Все це віддав на розкрий ДСП, а потім ми з татком це зібрали за день.

Фото, щоб привернути вашу увагу:

Процес створення а також деякі пояснення під катом. Багато фоток! Є оголена натура!
(more…)

Жінка друга купила кремчик:

Такі діла. Відчуйте себе рослиною.

Майстерно орудуючи всілякими інструментами, від молотка до степлера, зробив Кирюші власну місцинку для життя.

Все разом, не рахуючи роботи обійшлося десь у 150 грн.

Сьогодні на виставці цілий день просидів я. Виявилось що найліпше що я міг би взяти з собою - беруші. Прийшов додому, ще досі в вухах гомін.

Кирило отримав відзнаки:

1. Кращий в дивізіоні чи породі
2. Другий в дивізіоні чи породі
3. Найкращий колір
4. Перше місце

Також він номінувався в категорії “Найкращі кошенята” і отримав 6 місце. Я вже був засмутився, але мене не зрозуміли: “Що значить тільки шосте місце???” Виявилось що це дуже круто.

Кирюха наприкінці виставки дуже нервував і, схоже, свій ще один “бест” провтикав.

Сьогодні Кирило вперше побував на виставці. В перший день отримав такі відзнаки:

1. Перше місце в класі “кошенята”
2. Найкращий колір
3. Другий найкращий у породі чи дивізіоні

Завтра другий і останній день.

Обговорюємо з bad_joker ідею фільму про жидобандерівців.

joker, 07.09.2007 16:21:25:
чого не серіал?

fanex, 16:21:36:
Та сюжет закороткий.

fanex, 16:21:47:
І є чудовий фінал зі смертю жидобандер.

joker, 16:22:17:
сюжетних подій вистачить - перших10 серій про електричку, 20 про чахлика про фартух всі 50+ еротичні сцени та спогади з минулого

joker, 16:25:13:
доречі - а назва серіалу є?

fanex, 16:25:38:
Ще немає. Можливо “Стрєкоза”?

joker, 16:25:58:
пропоную “ночной забор”

fanex, 16:26:28:
Всєм вийті со стройкі!

joker, 16:26:48:
це вже продовження “днєвной запой”

Бандеровський сотник Чорногора підняв стару історію, котру я колись публікував у свому ЖЖ.

З цієї історії він пропонує зробити фільм, мов готовий сценарій. Я з ним не згоден, недостатньо кінематографічності. І ось що народилось натомість:

Та ні, тємнота, нє паймут.

Немає саспенсу - жидобандери з сокирою за русскую рєчь рубаючого пальці. І я повинен бути негативним героєм, котрий дівчину вводить в оману. Дівчина повинна бути мегавродливою, щоб я це робив з плітською метою. І повинен бути масквічь-блондин на сріблястому “Москвичі”, котрий врятує дівчину від жидобандеровців.
Ім’я Катя можна залишити - ісконно, а ось моє Дмитро не годиться, бо занадто схоже на “Дмітрій”. Мабуть піде Опанас, Степан чи ще якесь жидобандерівське. І в мене повинна бути зграя прибічників-гастарбайтерів, котрі силком повинні затягнути дівчину на свою гастарбайтерську недобудову (по-перше, покажуть лігво жидобандер, а по-друге промислові пейзажі легко знімати і вони виглядають вражаюче) і примусять отрєкаться от русского імєні, пити горілку і їсти борщ з галушками.
В кінці цих тортут примчить принц-москвіч і врятує поругану дівочу честь.
Під звуки балалайки покажуть чаєпітіє з самоваром на тлі догоряючої жидобандеровської будівлі.

Висить посеред бульвару Шевченка по вул.Котовського:

Йя не вугор, йя крівєдко!

Русещк, я не полінувався

Висадила Льолька для Кирила травичку - чи то овес чи то жито. Зробила вона це в спецовій мисочці - “котячому туалеті” з сіточкою. Тобто знизу земля, а зверху дрібні ґратки, це щоб тварина не виривала з корінням. І що б ви думали воно зробило? Кирило погриз-погриз травичку, а потім взяв та й вилігся на ній! Трясця, тварюка і в бетонних джунглях знайшла шматочок природи. Скоро травички вже не буде - пузан її всю витовче.

Терміново думаю над тим, як її все ж таки вирощувати, щоб свинота не товкла.

Добрий день, хлопчики та дівчатка. Хочу розповісти вам цікаву історію з життя рятувальників, що відбулася вчора.

Щасливо завершилась в Черкасах на вулиці Гагаріна, 55 операція по рятуванню домашнього кота на прізвисько Амадей.
Не думав породистий кіт, якого назвали на честь великого композитора - Амадеєм, що на десятому році життя, на його кошачу долю випаде така небезпечна пригода.
Коли господарі залишили його без нагляду, а двері не зачиненими, здавалося це шанс, і випадок, разом із відкритими дверима відкрив перед ним нові можливості, нові відчуття, нові перспективи… запах волі, мандрів та дворових кішок, запаморочив його персидську голову.
Рятуючись від сірих одноманітних буднів, безсмачного ВІСКАСу, та набридлої волосяної щітки, він не міг не скористатися нагодою, і коли господар відволікся на ремонт дверей, зробив впевнений, мужній та безглуздий крок до волі. Адже він сам, як з’ясувалося, до життя за межами добре відомої квартири був неготовий, тим більше непідготовлений.
Вільне життя, на його превеликий подив, на нього не чекало. Мало того, до його появи воля поставилась не лише байдуже, а й вороже. Пізнаючи світ, в гонитві за відчуттями він потрапив спочатку на технічний поверх, а там один необережний крок і по вентиляційній трубі, з десятиповерхової височини Амадей впав на дно бетонного колодязю, об яке і повинні були розбитися його останні ілюзії про безхмарне вільне життя.
Там би Амадей і сконав, якби через тиждень пошуків, господарське вухо не почуло з вентиляційної шахти ослаблений голос свого улюбленця.
Проте, ніхто з комунальних служб не поспішав коту на допомогу. Зі слів співробітників РЕУ, вони вичищають такі технічні колодці від муміфікованих останків тварин, що необережно потрапляють у бетонні пастки лише за нагодою.
Лише коли жінка у відчаї зателефонувала рятувальникам міського управління МНС, справа по рятуванню кота зрушила з місця.
Визначивши точне місце перебування мандрівника, співробітники міського управління звернулися до 30 річного господаря 203 квартири, розташованої на першому поверсі із проханням дати дозвіл на те, щоб відкрити вентиляційний колодязь в його квартирі.
Чи багато людей сьогодні відгукнулися б на пропозицію, заради кота розбити власну стіну, після того, як зроблено дорогий ремонт? На щастя господарям кота зустрілася саме така чуйна людина, Юрій Бережний, розуміючи відчуття господарів тварини, аби дістатися до кота, особисто розбив нові кахлі на стіні й зламав саму стіну.
На цьому, страшний етап вільного життя Черкаського персидського кота на прізвисько Амадей завершився.
Опинившись на руках у господині кіт, що впав з десятого поверху, а згодом просидів тиждень без води та їжі, сам мабуть не вірячи, що для нього усе скінчилося добре заплакав.

Цією чуттєвою історією поділився підполковник МНС Костянтин Проценко.

upd. Фото головного героя подій вже є!

Сьогодні у Екслера спливла тема сліпого набору. На мене одразу нахлинули почуття ностальгічного характеру і я згадав як вчився набирати літери.

Колись давно-давно, коли комп’ютери були великими а монітори маленькими, я друкував двома пальцями. Потім я зробив левелап і почав застосовувати вісім пальців. Потім я вирішив пройти курс молодого бійця і почав випробовувати всілякі тренажери, то були всілякі літери, бебітайпи, тощо. Але якось жоден з цих тренажерів не зацікавив, навіть Babytype, де навчання подавалось у вигляді гри. Врешті-решт я натрапив на “Соло на клавіатурі”, де було не так нудно, бо автор постійно підбадьорював і щось розповідав, версія, якщо не помиляюсь, була 2.0. Але знову швидко закинув - не було чи то часу, чи то натхнення. За декілька років я поновив заняття (тобто почав з початку), версія була чи то 6.0 чи то навіть 7.0 (в ній вперше з’явилась латиниця, щоправда транслітерацією). Тренувався я на роботі, з мене співробітники часто кепкували. Сам я не особливо вірив в те, що закінчу заняття бодай колись - все продовжував набирати дивлячись на клавіатуру. І ось, пройдено 1 рядок, 2 рядка, 3… Знаю всі літери! І я зрозумів що в мене в мізках утворився тригер: треба - дивлюсь на клаву, треба - клац! - не дивлюсь. Отримавши натхнення, я пройшов-таки курс, при чому не тільки кирилицю, але й латиницю (щоправда як побічний наслідок, іноді плутаю літери е та у, але рідко).

Отже, сповнений спогадів, я почитав треди. І виявилось що є якийсь хитрий тренажер під назвою VerseQ, що він дуже потужний і наднауковий. Платний. Але й тут знайшлась радість: є новорічна безкоштовна версія! Закачав, буду самовдосконалюватись.

p.s. Є ще такий тренажер під назвою Stamina. Але мені він не пішов.

Клеїв шпалери. В зв’язку з ремонтом все замотане в поліетилен і газети. На одній із старих газет побачив це:

Уявляєте, Черкаси захоплені американцями, навіть міліція від президента США.

Їздили ми сьогодні з Льолькою шукати собі витяжку у кухню. Те що сподобалось, коштує від 999 до 1500 грн. По дорозі в Південно-західний район, поруч із недобудованою заправкою побачив чудовий плакат:

“Зберігайте гроші в літрах!”

Від цього потужного креативу мене аж заковдобило. Цікаво, що мав на увазі копірайтер?

p.s. Знаю чимало народу, хто всі свої гроші конвертує в літри. Нічого нового.

UPD.

p.p.s. Не намагайтесь клацати по фотці - я фоткав з маршрутки телефоном, воно таке і є. То доказ що такий щит існує

p.p.p.s. Поганий жарт від bad_joker: “А в півлітрах вийде більше!”.

Вчора він помер. Безглуздо, випадково. Він багато років важко працював, 24 години на добу, сім днів на тиждень. В нього була тонка натура, але він був дуже стійким та сильним, не боявся ані непогоди, ані спеки, ані морозу. І ось його з нами немає. Проста безлаберність, забудькуватість - і все, кінець.
(more…)

Вчора ми з Льолькою відкрили сезон вранішніх пробіжок. Хоч і вибігли трохи запізно (аж в 9 годин), але погасали добряче. Після чистої і зеленої вулиці, прекрасного чистого і акуратного під’їзду, після ліфту, єдиний надпис у якому - слово “мама” на дверцятах (до речі, малого знайшли і дали прочуханки, бо в ліфті писати не можна), зайшли в нашу хату, брудну, білу, з безліччю дрібнодисперсного пилу.

Маленьке пояснення: в мене в хаті зазвичай чисто, але ремонт, немає сили прибирати постійно.

І ось, на цьому когнітивному дисонансі ми вийшли з під’їзду, пройшли 30 метрів і купили в магазині “Стіралочка” миючий пилосос Thomas Twin TT з аквафільтром. За це добро віддали добряче, 2050 грн. звонкай монєтой.

Тепер хата аж блищить і я знову можу ходити по підлозі босий! Ура, товариші!

Я людина, котра не любить “сувенірчики”. Недолюблюю амфори з Херсонесу, мушлі з надписами: “Євпаторія-98″, сушених крабів, маленькі камінчики з відвіданих місць. Також не люблю серветочки, всілякі фігурки та вазочки, китайські фень-шуй-прибамбаси та м’які іграшки, котрі купляють не для використання, а задля колекції.

Але вчора сталося дивне. Зайшов я в меблеву крамницю і побачив ЙОГО! Невеличка дерев’яна фігурка розміром зо двадцять сантиметрів, весь вигляд символізує самозакоханість та розсудливість, задумливість та терпіння. 125 гривень, що я віддав не ввагаючись.
(more…)

В далекі-далекі часи, коли комп’ютери були великими, а монітори маленькими, був я в гостях у пожежників, а саме у керівника ЦГЗ УГПО, майора (тоді ще майора) Кості, мого хорошого друга (Костя, привіт!). В його кабінеті в той час були дві речі: а) лежав повний комплект пожежного обладунку, б) було дзеркало, в) був цифровий (!) фотоапарат Epson PhotoPC 500, котрий міг знімати в розподільчою здатністю 640х480. Тому я одягнув бойовку, краги, пасок і шолом почав дивитись на себе в дзеркало і задаватись питанням чому я досі не пожежник? Костя старанно фотографував. В цей час до Костянтина прийшов в гості його син, мій тьозка. Я його схопив на плече і почав “рятувати”. Костя фотографував.

Пройшов деякий час, підступно підкрадався новий 2001 рік. І замовило УГПО в нашій газеті календарик. Ми з Костею почали ламати голову над сюжетом і якось, неначе сама по собі, спливли фотографії мене в пожежній формі. Таким чином народився цей календар:

Багато моїх друзів після цього весело мене підколювали: “Діма зарубав дитину і несе смажити”.