Fanex

В дальокі-дальокі часи, коли монітори були маленьким, а комп’ютери повільними, працював я в рекламній газеті “Ринок-Черкаси”, в якій я з непомірним завзяттям і майстерністю робив рекламні макети та верстав газету. І спостерігав за дивною еволюцією мегапотужних ворожок, котрі замовляли в нашій газеті (де, самі розумієтє, реклама дорога, бо лише рекламою живе ця газета) неабиякі площі.

Спочатку нам гадала, віщувала, пророчила долю цілителька та спасителька Христя. Потім її естафету підхопила цілителька Світлана. За нею працювала над здоров’ям нації цілителька Ірина.

У кожної була своя метода: одна розкидувала камені-руни, інша - викочувала яйцем, йще якась - накладала руки, та інше. Але всі були зі святими іконами, ісполать, навіть та що розкидувала руни (котрі, як мені здається, не мають відношення до християнства аж ніяк).

Рецепт рекламного блоку був універсальним:

Цілителька [ім’я] гадає, віщує, пророчить долю, зціляє, дає натхнення і заглядає за обрій!

[Потім йшла хвалебна секція]
Цілителька [ім’я] має прямий зв’язок з небом і може викатати яйцем будь-яку болячку, будь-який недуг, тому що вона така класна.

[Потім була секція листів від читачів, над якою я часто реготав]

Мій маленький хлопчик пісявся в ліжко, доводилось одягати його в памперси! Що б ми не робили, він все одно пісявся. І однажди ми спробували піти до цілительки [ім’я] і вона викатала та викакала йому яйцем! Після цього малюк не тільки через рік перестав пісятись, але й почав ходити! Ми славимо нашу цілительку [ім’я], щоб їй було здоров’я!
Іван Голозадрищенко, с.Бур’янці, Кізятинсього району.

Опісля цього був росклад прийому, в якому було сказано місце, дати і час прийому. Зазвичай це був великий зал кінотеатру “Україна”, тобто приміщення, в котре може прийти чимало народу. Вхід був завжди вільний, але після сеансу можливо було лише за 40-60 грн. потрапити на індивідуальний прийом, а також купити всі необхідні амулети (явно християнська річ, ага).
Діяла вона на підставі закону “Про підприємництво”.

Кожного тижня приїжджала інша ворожка і викочувала новим яйцем.

Але виявилось у фірми, котра заправляє цим угодним (ісполать) дєлом, схвачено все не тільки на ворожко-християнській ниві, бо не забутий був і Астрал: я в газеті “Бульвар” (не питайте як опинився за читанням такої газети) побачив величезний рекламний блок з до болі знайомою структурою, лише замість тіток в хустках та іконами на фото було зображено кота-сфінкса та такого ж лисого мужика в космічно-блискучому одязі.

p.s. Якось після публікації величезної реклами з людиною-котра-допоможе-заробити-щастя-гроші-і-це-абсолютно-безкоштовно (прізвище вилетіло з голови, крутиться Юрій Лонго, але щось таке іноземне, на кшалт Уебер чи ще якийсь Наєбер) до нас в редакцію дзвонив чувак з претензією, мов, я грошей відправив, амулет щастя отрима, а щастя немає, повертайте мені негайно!

p.p.s. В газеті йде реклама безлічі ворожок, кожна має ліцензію, здається від МОЗ. Цікаво, як такі ліцензії отримуються? Я розумію через бабло, але… Ліцензована МОЗ ворожка - це сильно.

Це все було навіяно постом, в котрому я пообіцяв написати історію про ворожок Черкащини.
Зуля, я твій промінь отримав, дякую.

Сьогодні, шукаючи малюнки гугльом знайшов цю фотку:

Виявляється що це Гордєєва Таня, ведуча чи діджей з якогось московського радіо, колись бачив як вона з Шуфутінським і ще якимись чуваками виспівувала “Тага-а-а-анка!” по MTV.
Прикол в тому, що на цьому фото - викапана моя Льолька.

Ось фото з моїх фотоархівів, для порівняння:

Щоправда після того як я пошукав інші фото на сайті, магія схожості розбилась. Просто симпатична дівчина, але до Льольки їй…

UPD. То дійсно не жарт, то просто дуже схожі ракурси. Фото Гордєєвої в асортименті можна знайти на сайті Мурзілок інтернешнл, а ще одне фото Льольки викладую:

Ось нарешті побачив що зробили з Євросєтью в Черкасах. Трохи змінили логотипчєг.

Тут без слів. Країна мрій проти країни жовтого диявола, де все купляється і продається.

Щось в Черкасах з’явилось забагато патрульних. Навіть з собаками. Весняне загострення?

А ось цей чудовий банк відкрито в моєму будинку. Для порівняння відсканую логотип Черкаського Будинку Торгівлі. Цікаво, хто в кого?

Сашко Чудов мені казав що в Будинку Торгівлі логотип зплагіатили з якогось з німецьких зоопарків. Ось такий коленкор.

Сьогодні вибрався в сторону з/д вокзалу, щоб передати дизелем в Христинівку CD-ROM. Виявилось що вилізання з хати добряче розширює світоглаяд.

В книжному магазині “Кобзар” побачив чудову книгу: “Русскіє Ідут”, щоправда Сергій Соболєв, автор, не уточнив куди вони йдуть з такими обкладинкими і таким змістом.

http://www.ozon.ru/context/detail/id/2755281/

Деякий час тому пообіцяв maryxmas викласти свіжатинки за участю Річарда. Виконую обіцянку:

“Нас і здєсь ніплоха кормят”:

Так, ви не помиляєтесь! Він дійсно гріє дупу на батареї!

Ну і просто розкішний котик.

Вибачте за якість, зроблено телефоном дружини.

Через когось з друзів натрапив на чудовий сайт http://scarykids.ru, на котрому зібрано дуже багато “страшилок”, всі ті самі “чорні руки” та “гроби на кольосіках”, котрими ми лякали один одного в піонертаборах. Кожна із страшилок має мініатюрну піксельную ілюстрацію, за що велика шана дизайнеру Ользі Лакуновій. Отже:

Гроб на колёсиках - 4
У одной девочки умерла мама и сказала:
- Если я умру, не крась ногти красным лаком.
Мама умерла, девочка это забыла и покрасила ногти красным лаком. И вдруг по радио передают:
- Девочка, девочка! Сотри ногти! К твоему дому подъезжает гроб на колесиках.
Она пошла стирать их, но они не стирались. А по радио опять передают:
- Девочка, девочка! Сотри ногти, гроб уже ищет твой подъезд!
А один ноготь никак не стирался. По радио передают последний раз:
- Девочка! Девочка! Скорей сотри ноготь!
Гроб подъехал к двери и позвонил. Девочка думала, что это не гроб и открыла. Гроб открылся, а из него вышла её мать и говорит:
- Почему ты меня не послушала? - И задушила девочку.

Ну що, дівчата, сплинають останні хвилини 8 березня. Я вас усіх поздоровляю зі святом, бажаю всіляких гараздів (щоб вони в межах закону, якщо аморальні, то саме трішечки і не приносили зайвої ваги). Я вас всіх люблю!

Біля мого будинку відкрився супердупермаркет “Плазма” (я не знаю як назвати такий тип магазину, де внизу великий магазин техніки, в нашому випадку “Домотехніка”, а навкруги багато маленьких крамничок). На другому поверсі в магазині джинсів “Мотор” було доведено, що в Черкасах негрів лінчують: було знайдено символічну шибению, на котрій висів чорний манекен, котрого повісили за шуруп, вкручений в тім’я. Виглядало моторошно:

Також було відкрито нову черкаську моду: звичайний зовнішній одяг можна еклектично розбавити недорогими китайськими спортивними штанями з лампасами. Епатажність комплекту з цієї зимової колекції вдало підкреслено черевиками на високих підборах.

Увага! Те що ви бачите, то не джинси, то саме звичайні китайські спортивні штані з 100% поліестеру.

Хворію. З хати не виходжу. Змоги купити подарунок дружині не маю. Вирішив що ліпший подарунок - увага, тому сьогодні деякий час витратив щоб приділити увагу дружині, тому намалював їй ось таку листівку.

Зроблено дещо нашвидкоруч (люба могла повернутися, ледве встиг), тому градієнтів, бленд, тіней та градієнт-мешей не знайдете.
Також у подарунок задизайнив їй сайт. Послав їй мейлом, до завтра вона все одно не відкриє пошту, а щоб і назавтра не забула, пошлю їй смс через гейт Київстара. Анонімний.

Любі жінки, як ви думаєте, такий подарунок годиться?

UPD. Як виявилось, не просто годится, а дуже-дуже.

Тепер вони ось такі:

Друзяка bad_joker підкинув посиланнячко на інтерв’ю з почесним носієм капелюха та вусів, народним д’Артан’яном СРСР Михайлом Боярським. Повна версія тут. Вибрані місця я зацитую.

Я беспартийный, но поддерживаю “Единую Россию”, потому что мне нравится вертикаль власти. Я, вообще, за монархию, за умную голову во главе государства. И не я один такой. Многие считают, что конституционная монархия России гораздо ближе…

Ведь все выполняется мгновенно. В любой европейской стране пока закон в трех чтениях примут - год пройдет. А при монархии - завтра прибавить зарплату таким-то. Завтра чтоб не было ни одного террориста в таком-то районе. И выполнялось…

В любой европейской стране пока закон в трех чтениях примут – год пройдет. А при монархии – завтра прибавить зарплату таким-то. Завтра чтоб не было ни одного террориста в таком-то районе. И выполнялось…

Во времена моего детства последним достижением был телевизор “КВН-49″ с линзой. А сейчас телефоном можно бриться, стричься, мыться и мерить температуру. Зачем нужно продавать 300 разных марок телевизоров и восемь тысяч марок чайников? А человечество стало мельчать. Когда-то властители дум были такие люди, как Чехов, Достоевский, Гоголь, Пушкин. Сейчас таких вообще нет. Чем меньше у людей благ, тем больше духовности…

Самый главный и единственный способ, который подарил нам Бог продления всего, – это потомство… И это совпадает с указом президента. А больше никакого смысла нет, а если и есть, то человеку недоступен.

Коротше кажучи, там такої феєрії повно. Не знаю як вам, а мені дещо моторошно.

Грамота.ру знову смалить:

Вопрос № 189288

В справочнике Розенталя зафиксировано употребление “в Украину”. Почему в Ваших ответах рекомендуется употреблять только предлог “на”? Спасибо.
Ковина Светлана Вячеславовна

---

Ответ справочной службы русского языка
Мы не можем согласиться с этой рекомендацией. Она появилась только в последних изданиях справочника, выпущенных уже после смерти Дитмара Эльяшевича. Вполне вероятно, что это изменение было сделано корректорами по экстралингвистическим (прежде всего политическим) соображениям. Употребление предлога на в сочетании со словом Украина обусловлено складывавшейся столетиями литературной нормой русского языка.

Вибачте друзі мої, але це просто повний триндець. Срана довідка грамоти.ру протиставляє свій авторитет авторитету професора Ірини Борисівни Голуб, котра своїм ім’ям підписується під редактурою довідника Розенталя. Вони з притаманною деяким нахабністю перекладають відповідальність на коректорів і видають свою нікчемну думку за абсолютну істину. Я не розумію тільки одного: чому екстралінгвістичні міркування не можуть впливати на мову, коли на мову впливають майже виключно ексталінгвістичні фактори? Щодо “складивавшейся столєтіямі” - так вибачте, чому б ісконнічкам не використовувати досі такі чудові і необхідні літери як “і”, ер, ять та фіту? І чому б замість “Україна” не використовувати слово “УРСР”, або простіше - більш ісконне “Русь”?

Що ми маємо? З однієї сторони Ю.Є.Прохоров, котрий, можливо, ні сном ні духом про цю відповідь і не знає, бо є сумніви що він особисто відповідає на всі запитання і в курсі всіх відповідей, та І.Б.Голуб, котра робила редактуру довідника і беззаперечно відповідає за кожне слово в цій книзі.

Отже,

Председатель редакционного совета Прохоров Юрий Евгеньевич доктор педагогических наук, доктор филологических наук, профессор, ректор Государственного института русского языка им. А. С. Пушкина, вице-президент РОПРЯЛ

проти

Профессор Ирина Борисовна Голуб, признанный специалист в области русского языка, известна как автор ряда книг для детей, учебников, а также более двадцати популярных учебных пособий, написанных в соавторстве с профессором Д.Э.Розенталем.
И.Б.Голуб разработала комплексную систему развивающего обучения, максимально приближенную к особенностям детского восприятия и в дальнейшем облегчающую детям изучение русского языка.

Нагадую, скани з довідника Розенталя вже приводились.

Зробили в хаті маленьке перепланування, Річіку в туалет зробили окремий вхід. Нехай ходить

Кожен раз, коли я проїжджаю маршруткою чи тролейбусом, мене завжди турбує таке питання: навіщо кондуктор надриває квиток? Це одна з загадок Всесвіту: в черкаському транспорті немає контролерів, компостерів, немає ніякого сенсу в тому, щоб їх надривати. Якщо людина не сплатила за проїзд - в неї немає квитка, якщо сплатила - в неї квиток є. Якщо заєць схоче надурити кондуктора - то на квитку є номер, і ніякі надриви не стануть на перешкоді, якщо кондуктор провтикає.
Ось і бісить мене саме безглуздість цієї дії - якщо взяти ту енергію, що марнується так безглуздо, та використати з користю, то можна вирішити енергетичну проблему. Ідею я дарую людству, користуйтеся вільно.

Ходжу в художню школу, вчусь малювати. Дивуюсь власній незрабності, своїм незграбним рукам. Малюю, штрихую, гострю олівці, витираю, знову малюю. Важко, нудно, негарно. Розраховую на успіх (інакше навіщо братись?), але він як віддалена перспектива, за горами. І ось бачу пост у френдстрічці, у френда Шмуеля. І з’являється натхнення, і з’являється віра в себе. Неможливе можливе, друзі.

http://shmulick.livejournal.com/80924.html

Між цими двома портретами лише три з половиною місяці занять по 1-2 рази на тиждень.

На давно минуле 14 лютого (насправді то був тільки привід, звісно), Льолька подарувала мені свій новий витвір в техніці батік.
Але кохаю я її не за це

Скопіював переписку andriyko з mrparker.

Про всяк випадок зберіг всю сторінку локально і помістив на своєму сайті:
http://fanex.org.ua/raketa/

Нагадую, тут розкладено по поличкам сумніви щодо того, чи винні українці в тому що було збито літак з євреями над Чорним морем, а також чи була це взагалі ракета.

Як на мене, абсолютно переконливо.