Для тих, у кого затик в цій простій, але цікавій грі.

-=-=-=-=-=-=-=-=-
Дії, доступні в грі.

ДИВИТИСЬ - отримати інформацію від предмету.
МАНІПУЛЮВАТИ (ВИКОРИСТАТИ) - використати предмет, або провести з ним якісь дії.
ГОВОРИТИ - допомагає спілкуватись з персонажами в грі, вони іноді дають підказки.
ЙТИ - пересуватись з одного екрану гри на інший.

Сама гра.

Ви починаєте гру як ВИБОРЕЦЬ.
ІДЕТЕ до ПОШТОВОЇ СКРИНЬКИ, робите на ній ДІЮ. Отримуєте ЗАПРОШЕННЯ. Робите ДІЮ на ТУМБОЧЦІ (в різних локалізаціях гри цей предмет варіюється). Дістаєте ПАСПОРТ. ЙДЕТЕ до ВИБОРЧОЇ ДІЛЬНИЦІ. Там можна ДИВИТИСЬ на СПИСКИ на стінах, але це на кінцевий результат не впливає. ЙДЕТЕ до столів з ЧЛЕНАМИ КОМІСІЇ.
ДИВИТИСЬ на ТАБЛИЧКИ біля ЧЛЕНІВ КОМІСІЇ, вибираємо той стіл, де написана ваша адреса. ГОВОРИМО до ЧЛЕНА КОМІСІЇ. Він питає ЗАПРОШЕННЯ (в разі, якщо ви забули взяти ЗАПРОШЕННЯ, або гра глюкнула і в ПОШТОВІЙ СКРИНьЦІ його не було, треба ГОВОРИТИ до ЧЛЕНА КОМІСІЇ знову, тоді він знайде вас в СПИСКАХ, але це не шлях хардкорного геймера). ЧЛЕН КОМІСІЇ питає в вас ПАСПОРТ (в разі, якщо ви його забули взяти, починаємо гру з самого початку). ВИКОРИСТОВУЄМО ПАСПОРТ на ЧЛЕНА КОМІСІЇ. Отримуємо РУЧКУ. ЧЛЕН КОМІСІЇ простягає СПИСКИ, ми ВИКОРИСТОВУЄМО РУЧКУ на СПИСКАХ (тут у розробників щось заглючило, списки нам простягують догори дригом), після чого ВИКОРИСТОВУЄМО РУЧКУ на ЦІЛОМУ БЮЛЕТЕНІ (той самий глюк невірним напрямом, ЦІЛИЙ БЮЛЕТЕНЬ також догори ногами, залишимо це на совісті розробників гри), після чого отримуємо БЮЛЕТЕНЬ і втрачаємо РУЧКУ. ЙДЕМО до КАБІНОК. ДИВИМОСЬ в середині КАБІНКИ, знаходимо іншу РУЧКУ. ВИКОРИСТОВУЄМО її на БЮЛЕТЕНІ (в котрому місці ставити хрестик - виходимо з власних міркувань, можна також поставити хрестик в самому низу, що зводить всю гру нанівець, або зробити БЮЛЕТЕНЬ ЗІПСОВАНИМ, цей варіант ми також не розглядаємо). РУЧКУ ми знову втрачаємо, але отримуємо ДІЙСНИЙ БЮЛЕТЕНЬ. ЙДЕМО до УРНИ, ВИКОРИСТОВУЄМО на ній ДІЙСНИЙ БЮЛЕТЕНЬ. ЙДЕМО до ВИХОДУ.

Поздоровляю, ви пройшли цю захоплюючу гру. Нові версії виходять кожні 4 роки, іноді виходять бета-версії, котрі теж можна проходити. Раз в 5 років розробники випускають гру President Elections, один раз цю гру випустили з безліччю глюків, довелось випустити патч.

В нашому walkthrough приведено найкоротший варіант проходження, в грі можна ГОВОРИТИ до ОХОРОНИ, а також є варіанти програшу (наприклад ГОВОРИТИ до інших ВИБОРЦІВ, тощо).
-=-=-=-=-=-=-=-=-

Гра може й одноманітна, але яка графіка!

Список існуючих бібліотек:
http://dok-zlo.livejournal.com/84337.html
http://dok-zlo.livejournal.com/94978.html

Мені неймовірно сподобався пєрацький Лібрусєк:
http://lib.rus.ec/
Еквадор!

Ну що, хлопчики та дівчатка, почалось? В бібліотеці Альдебарана стали пропадати книги російських та українських авторів, посилання “скачати” веде на сайт ЛітРес.ру, де ці самі книги можна купити. На сайті Літрес ми можемо знайти пафосний розділ:

Миссия

Как в свое время автомобили, собранные энтузиастами в личных мастерских,перешли на конвейер заводов, так и электронные тексты должны превратиться из любительства в индустрию, если мы хотим получать их в достаточном количестве и качестве.

• Мы хотим, чтобы пользователи Сети всегда могли прочитать любую книгу, выпущенную набумаге. Не через год, когда найдется энтузиаст, который ее отсканирует,а сразу.
• Мы хотим, чтобы электронные тексты были качественными.Без пропусков, ошибок распознавания и других огрехов, обычных для сегодняшних электронных книг.
• Мы хотим, чтобы любая книга быладоступна любому пользователю сети без опасных экскурсий на сайты хакеров, спамеров и прочих жуликов. Вирусов и троянцев в сети достаточно и без нас.
• Любой человек, пользующийся стандартным браузером, должен иметь возможность прочитать любую из наших книгбесплатно, а мы за него рассчитаемся с автором отчислениями с рекламы.
• Мыхотим, чтобы авторы получали честное вознаграждение за свою работу. Мыбудем отчислять авторам деньги не только за прямые продажи, но и за показ рекламы на страницах их книг. Пользователи КПК смогут за честну юцену приобрести документ для комфортного offline-чтения, а не имеющие желания/возможности платить смогут отблагодарить автора своим вниманием к баннерам.

Звучить прекрасно, але з деякими “але”.
Вони взяли тексти, котрі розпізнано і вичитано комуною. Тобто тими сотнями та тисячами людей, про котрих вони так піклуються. Окрім авторів, з котрими вони уклали угоди, є автори, з котрими 100% не укладали: Бероуз, Гарднер, Рід тощо. Тут як? Як вони сподіваються підвищувати якість по вичитці? Я в це не вірю, скоріш за все робота виключно з потиреними текстами. Можливо, звісно, що це робота з видавництвами, але мало віри тому, що хтось притрудив себе і став конвертувати тексти в фб2 - ні, навіщо коли є готове? Врешті-решт вони не перші й не останні, був КМ.ру, не до ночі мовлено.

Хвилина похмурої скорботи. Сподіваюсь іноземних авторів в масі це не зачепить. Інакше Aldebaran RIP.

Добре що чутки не підтвердились і в список учасників проекту не потрапив Фензін. Інакше було б зовсім паскудно.

Сподіваюсь компанія обмежиться виключно російськими авторами і на такому чудовому проекті як Альдебаран ставити хрест буде рано. Дуже сподіваюсь.

upd. Перечитав свій пост. Виявилось що дещо не розкрив свою позицію щодо такого почину.
По-перше, я не маю нічого проти такого почину, врешті-решт формат фб2 цілком заслужено користується попитом і має вбудований захист, що дозволяє читати тільки фрагменти книг. Я не проти того щоб Дмітрій Грибов заробив грошей - ні, я тільки “за”. Я маю “проти” лише халявне використовування роботи комуни, я маю “проти” використання робіт тих, з ким контракти не укладено, я маю “проти” зняття старих книжок з бібліотек. От скажіть, до чого там Майн Рід? Новий переклад? Залиште паралельно і новий і старий! Бероуз? Залиште Бероуза в спокої! Поки що Бероуз на Альдебарані доступний, чи надовго?

Давайте нові книги і вчасно, врешті-решт ціни дійсно доступні. Але Публікант.ру, наприклад, не ламав існуюче. І нові книги там продавались. І нічого.

Планета Спатерджей. Світ океану, в котрому життя неймовірно смертоносне, в котрому пересічна людина може жити виключно в контрольованому штучним інтелектом Наглядачем периметрі. В котрому є найсмертоносніша форма життя - п’явки, котрі розносять вірус Спатерджей. В котрому є хупери - люди, котрі живуть століття, котрих неймовірно важко вбити через дію вірусу. І є Старі Капітани, хупери, котрих заражено вірусом настільки давно, що вони мусять контролювати свої рухи, щоб ненароком не пробивати стіни і не ламати власні кораблі, котрі можуть брати на буксир цілий корабель за допомогою спеціально зміцненої грібної шлюпки, з веслами з композитних матеріалів.

На цю планету водночас приземляються дослідник та вчений Ерлін, котра відкрила вірус, в пошуках старого друга, Джанер, працює на Вулик шершнів (котрі, як виявилось, були другою розумною формою життя на Землі, колективний розум, що спілкувався за допомогою феромонів, а нині - через надпросторові передавачі), і непримиренний борець зі злочинцями Сейбл Кіч - рейф, живий мрець, котрий не змирився зі смертю, щоб знайти і покарати співучасників Джея Хупа, рабовласника і покидька, котрий продавав людей в рабство (попередньо встановивши прадорський модуль раба шляхом видалення мозку) до прадорів - ворожої раси.

Прочитав я цю книгу з великим задоволенням, особливо мені сподобалась концепція штучних інтелектів (коли Спостерігач створює підінтелекти і може об’єднатись з ними знову) і старий військовий бот Снайпер, котрий відмовляє Спостерігачеві в об’єднанні і той нічого не може зробити, бо Снайпер давно викупив власне створення і юридично є окремою особистістю. Також неймовірно класні Вітрила, всіх їх крім одного (і якого!) виключення звати Ловець Вітру. Огиду і відразу викликають прадори, причому не своєю іншопланетністю, а саме модулями раба і Поневоленням.

Коротше кажучи, всім читати!

У моїй власній системі оцінок, книга має рейтинг 9/10.

Всесвітньовідома компанія Марвел почала “коміксозувати” найулюбленішу та найцікавішу книжну серію Стівена Кінга - Темну Вежу.

Отже: Gunslinger Born.

Не рукою цілюсь, той хто цілиться рукою, забув обличчя свого батька. Оком цілюсь.
Не рукою стріляю, той хто стріляє рукою, забув обличчя свого батька. Розумом стріляю.
Не з револьвера вбиваю, той хто вбиває з револьвера, забув обличчя свого батька. Серцем вбиваю.

Подивитись комікси можна, якщо завантажити звідси:
Gunsligner Born 03-04.rar - 29.4 Mb
http://ifolder.ru/2057487
Gunsligner Born 01-02.rar - 38.7 Mb
http://ifolder.ru/2057547
Це випуски 1-4, але нормально працює лише для російських адрес, інакше завантаження зі швидкістю інваліда, причому з частими перешкодами. Але є дозавантаження, якщо це допоможе.

Бонус: інтерв’ю з Річардом Ізановим, котрий розмальовував ці комікси, доволі цікаво там за лаштунками.

Читаю дивну новину, від якої мені стає погано і пробуджується рецидив мізантропії.

Посмотрел — заплати

Скоро российские интернет-библиотеки начнут работать как читальные залы: скачать или распечатать книгу можно будет только за деньги

В список прикуплених бібліотек входять улюблений Альдебаран, не менш улюблений Fictionbook та чудовий Фензін.

З однієї сторони є чого боятись: ЛітРес купляє бібліотеки і ліквідує їх у тій формі, в якій вони є. Можливо купляє команду.
З іншої - свято місце пусто не буває, і щось випливе на заміну. Врешті-решт є lib.ru, є oldmaglib.com

В доповнення, хочу запропонувати цікавий тред на цю тему (розгорнуті коменти).

Колись давно, коли комп’ютери були повільними та великими, я пообіцяв _redshift_ розповісти про ті книги, котрі мені подобаються. Але якось замахався, обіцянка не забулась, але була відкладена на довгу полицю. І врешті-решт я вирішив взятись за цю нелегку та цікаву справу.

Увага, тим хто не любить фантастику та фентезі – під кат не заглядати.
Автори перераховані не за ступенем улюбленості, а за алфавітом (нахабно змальовую свою електронну бібліотеку).
(more…)

Вчора ввечорі я скачав заключну частину “Трилогії Бартімеуса” Джонатана Страуда. Закінчив читати тільки о четвертій ранку. Досі ходжу сонний і під враженням. Дуже сильна книга, дуже сильна кінцівка - автор не передав куті меду, всі інгрідієнти відміряні з неабиякою майстерністю. Єдине, чого я чекав, але цього не сталося - те що буде розірване коло поневолення духів Іншого Місця, як того бажала Кіті Джонс, ця рушниця не вистрелила, хоч і гачок був натиснутий, якщо ви розумієте про що я.

Грамота.ру знову смалить:

Вопрос № 189288

В справочнике Розенталя зафиксировано употребление “в Украину”. Почему в Ваших ответах рекомендуется употреблять только предлог “на”? Спасибо.
Ковина Светлана Вячеславовна

---

Ответ справочной службы русского языка
Мы не можем согласиться с этой рекомендацией. Она появилась только в последних изданиях справочника, выпущенных уже после смерти Дитмара Эльяшевича. Вполне вероятно, что это изменение было сделано корректорами по экстралингвистическим (прежде всего политическим) соображениям. Употребление предлога на в сочетании со словом Украина обусловлено складывавшейся столетиями литературной нормой русского языка.

Вибачте друзі мої, але це просто повний триндець. Срана довідка грамоти.ру протиставляє свій авторитет авторитету професора Ірини Борисівни Голуб, котра своїм ім’ям підписується під редактурою довідника Розенталя. Вони з притаманною деяким нахабністю перекладають відповідальність на коректорів і видають свою нікчемну думку за абсолютну істину. Я не розумію тільки одного: чому екстралінгвістичні міркування не можуть впливати на мову, коли на мову впливають майже виключно ексталінгвістичні фактори? Щодо “складивавшейся столєтіямі” - так вибачте, чому б ісконнічкам не використовувати досі такі чудові і необхідні літери як “і”, ер, ять та фіту? І чому б замість “Україна” не використовувати слово “УРСР”, або простіше - більш ісконне “Русь”?

Що ми маємо? З однієї сторони Ю.Є.Прохоров, котрий, можливо, ні сном ні духом про цю відповідь і не знає, бо є сумніви що він особисто відповідає на всі запитання і в курсі всіх відповідей, та І.Б.Голуб, котра робила редактуру довідника і беззаперечно відповідає за кожне слово в цій книзі.

Отже,

Председатель редакционного совета Прохоров Юрий Евгеньевич доктор педагогических наук, доктор филологических наук, профессор, ректор Государственного института русского языка им. А. С. Пушкина, вице-президент РОПРЯЛ

проти

Профессор Ирина Борисовна Голуб, признанный специалист в области русского языка, известна как автор ряда книг для детей, учебников, а также более двадцати популярных учебных пособий, написанных в соавторстве с профессором Д.Э.Розенталем.
И.Б.Голуб разработала комплексную систему развивающего обучения, максимально приближенную к особенностям детского восприятия и в дальнейшем облегчающую детям изучение русского языка.

Нагадую, скани з довідника Розенталя вже приводились.

Керуючись коментами з Альдебарану (хе-хе) прочитав цю книгу. Книга починається з тьорок братків, котрі пишуть листа в Підземну Канцелярію пекла - початок, котрий мало не примусив мене на цьому зупинитись. Але не зупинився, про що ані грама не жалкую. Книга мені нагадала пречутовий твір Роберта Шеклі “Принеси мені голову прекрасного принца”, але з переносом в реальність сучасної Москви, а також доданням хакерсько-бандитської тематики (хоча хакерська частина дещо профанізована, з присмаком голівудщини).

Отже, що ми маємо: Демонів в асортименті, янголів (1 штука), бандюганів (багато), вампірів (1 штука), мисливців на вампірів (4 штуки), згадки про Васю Пупкіна (безліч). Причому цей Вася Пупкін мене дратував всю книгу, але в кінці автор трохи пом’ягшив це враження, хоч і не дуже. Дуже дратували “бандюганські тьорки” на самому початку, але з рештою на цьому зупинилися.

http://lib.aldebaran.ru/author/musanif_sergei/musanif_sergei_podzemnaya_kancelyariya/

До речі, Альдебаран чомусь лежить (чи просто недоступний для мене), тому ось посилання на фікшнбук.
http://fictionbook.ru/en/author/musanif_sergeyi/podzemnaya_kancelyariya/

Коротше, хоч я й не любитель жанру “гумористична фантастика”, але цю книжку я б оцінив на чесну четвірку. Не шедевр, але з міцним “добре”. Читати один раз, бо хоч і є трохи претензій на філософію, але вони не варті уваги.

Знов читаю коменти на Альдебарані. На цей раз на операційному столі книга Романа Злотнікова “Мятеж на окраине Галактики”. Від одного коментаря повіяло ПРЕКРАСНИМ:

Сварливый
Книгу промто полюбил за фразу американца самом начале:”Эмерсон сосредоточенно кивнул:

— А как там дела у русских?

Полковник слегка искривил губы в раздраженной усмешке. Конечно, генерал уже в том возрасте и звании, когда человек имеет право на капельку маразма, но с этими русскими он уже перегибает. В конце концов, Эмерсон ни разу не поинтересовался, как дела у союзников, а вот про русских спросил уже, наверное, раз двадцать пять…
— Денни, когда я начинал служить, русские были единственными, кто так или иначе мог бы надрать нам зад, как, впрочем, и мы им тоже. — Генерал улыбнулся воспоминанию. — Но дело не в стереотипном мышлении старого маразматика. Просто в историческом масштабе мы — нация-однодневка. И такими же считаем остальных, в том числе и русских. В мое время их называли только «комми». А сейчас — сборищем воров и бестолочей. А ведь им, как нации, уже больше тысячи лет. И я узнал много интересного, когда попытался разобраться, как они прожили эту тысячу лет. Хочешь знать, к какому выводу я пришел? — Генерал помолчал, как будто ожидая ответа. Но оба понимали, что вопрос чисто риторический. — Так вот, за все время существования этой нации их не один раз побеждали в войнах или даже завоевывали. Но, как только это происходило, русские вставали на дыбы и не успокаивались, пока не вгоняли последний гвоздь в гроб того государства или народа, что посмел обойтись с ними подобным образом. Поэтому я не верю, что они так уж сильно изменились, что бы с ними ни происходило в последнее время.”
За это можно было простить этой книге многое,
22.02.2007 21:35

Виявляється книзі, в котрій скажуть який ти класний і що потенційно можеш всім наваляти, можна вибачити все - від кострубатого сюжета, до відсутності зв’язної мови.

Може прочитати?

Слушайте мою клятву и будьте свидетелями моего обета…
Ночь собирается, и начинается мой дозор. Он не окончится до самой моей смерти. Я не возьму себе ни жены, ни земель, не буду отцом детям. Я не надену корону и не буду добиваться славы. Я буду жить и умру на своем посту. Я - меч во тьме; я - Дозорный на Стене; я - огонь, который разгоняет холод; я - свет, который приносит рассвет; я - рог, который будит спящих; я - щит, который охраняет царство людей. Я отдаю свою жизнь и честь Ночному Дозору среди этой ночи и всех, которые грядут после нее.

Чудові люди, ентузіасти з http://lordsnow.100free.com/ переклали “Бенкет для воронів” - продовження однієї з найкращих (можна простіше - найкращої, хоча для мене “Колесо Часу” Джордана займає той самий щабель) фентезі-епопей.

На Альдебарані є версія в різних форматах:
http://lib.aldebaran.ru/author/martin_dzhordzh/martin_dzhordzh_pir_dlya_voronov/

Терміново завантажив на КПК попередні частини - хочу перечитати, поновити в пам’яті.

UPD. В зв’язку з тим, що на альдебарані глючний документ, та ще й без прологу, то я зібрав свій fb2:
http://fanex.org.ua/wp-content/uploads/2007/01/martin_dszordsz_pp4_pir_dlia_voronov.zip

Врешті-решт дочитав книгу Крістофера Паоліні, за якою знято однойменний фільм. Хочу поділитись враженнями, котрі доволі розбігаються, порівняно з враженнями valcury
http://valcury.livejournal.com/42951.html

Перш за все, книга мені здалася великою компіляцією - в ній одразу видно, де Джордан, де Толкін, а де Урсула ЛеГуін.
Тема “простого сільского парубка”, котрий неждано-негадано зривається з місця і подорожує тікаючи від поганців стала штампом ще на момент написання. На цей раз ГПГ не тікає від назгулів/мурдраалів, а навпаки женеться за ними, щоб наздогнати та помститися. Тема вербальної магії, основаної на справжній мові, на котрій неможливо брехати, була описана пані Урсулою в свому епічному творі, тож також немає нічого нового. Мудрий сенсей, котрий подорожує з героєм, і котрий навчає зеленого новачка з якої сторони тримати меча - це теж зустрічається мало не в кожній першій книзі.

Є деяка кількість хлопчачої наївності, наприклад, коли підступний Гальбаторикс наніс Доброму Вершнику “заборонений удар в пах”, є затягнутість деяких епізодів, є і роялі в кущах, а вже про назви та імена героїв та місць я вже не кажу. Але як для 15-річного автора, це дуже непоганий дебют, читав я й більш маститих авторів, твори яких не зможуть рівнятися за цікавістю з цією книгою.

З приводу паралелей з фільмом.
1. В книзі ГПГ не такий клінічний ідіот, як в фільмі. Навпаки, він доволі розважливий юнак: “Не хочу до варденів, бо боязно сваритись з Гальбаториксом, але і до нього на службу не хочу”. Наз… разаків він взагалі хотів не зарубати, а тихенько нагнати та застрелити з лука, яким володів непогано, часто їздив на полювання.
2. Гальбаторикс - не скажений злий король, котрий хоче всіх вбити і один залишитись. Він править імперією вже 200 років, править непогано. Але на момент книги він почав використовувати орків/троллоків/ургалів - на чому й прогорів.
3. Бром героїчно загинув не підставляючи себе під списа, а затуливши від кинжала, а затулив він тому що був зі зв’язаними руками.
4. Вардени не такі вже й хороші, так собі вардени, лицарями добра їх назвати важкувато.
5. Вардени живуть в місті, що збудували гноми, а не в халупах, як у фільмі.

Можна продовжувати й продовжувати.

Втім ця книга не стала і не стане моєю улюбленою, але наступні дві частини я прочитаю обов’язково, тільки в електронному вигляді, бо тратити свої гроші все ж таки не варто.

В “Бібліотеці старого чарівника” з’явилася книжка Крістофера Паоліні “Ерагон”. Завантажив на КПК, буду читати.

Цю книгу я буду читати тільки для одного: щоб зрозуміти, хто винен, автор, режисер чи обидва.

Книга маленька, прочитаю скоро. Коли прочитаю, відпишусь.