Врешті-решт дочитав книгу Крістофера Паоліні, за якою знято однойменний фільм. Хочу поділитись враженнями, котрі доволі розбігаються, порівняно з враженнями [info]valcury
http://valcury.livejournal.com/42951.html

Перш за все, книга мені здалася великою компіляцією - в ній одразу видно, де Джордан, де Толкін, а де Урсула ЛеГуін.
Тема “простого сільского парубка”, котрий неждано-негадано зривається з місця і подорожує тікаючи від поганців стала штампом ще на момент написання. На цей раз ГПГ не тікає від назгулів/мурдраалів, а навпаки женеться за ними, щоб наздогнати та помститися. Тема вербальної магії, основаної на справжній мові, на котрій неможливо брехати, була описана пані Урсулою в свому епічному творі, тож також немає нічого нового. Мудрий сенсей, котрий подорожує з героєм, і котрий навчає зеленого новачка з якої сторони тримати меча - це теж зустрічається мало не в кожній першій книзі.

Є деяка кількість хлопчачої наївності, наприклад, коли підступний Гальбаторикс наніс Доброму Вершнику “заборонений удар в пах”, є затягнутість деяких епізодів, є і роялі в кущах, а вже про назви та імена героїв та місць я вже не кажу. Але як для 15-річного автора, це дуже непоганий дебют, читав я й більш маститих авторів, твори яких не зможуть рівнятися за цікавістю з цією книгою.

З приводу паралелей з фільмом.
1. В книзі ГПГ не такий клінічний ідіот, як в фільмі. Навпаки, він доволі розважливий юнак: “Не хочу до варденів, бо боязно сваритись з Гальбаториксом, але і до нього на службу не хочу”. Наз… разаків він взагалі хотів не зарубати, а тихенько нагнати та застрелити з лука, яким володів непогано, часто їздив на полювання.
2. Гальбаторикс - не скажений злий король, котрий хоче всіх вбити і один залишитись. Він править імперією вже 200 років, править непогано. Але на момент книги він почав використовувати орків/троллоків/ургалів - на чому й прогорів.
3. Бром героїчно загинув не підставляючи себе під списа, а затуливши від кинжала, а затулив він тому що був зі зв’язаними руками.
4. Вардени не такі вже й хороші, так собі вардени, лицарями добра їх назвати важкувато.
5. Вардени живуть в місті, що збудували гноми, а не в халупах, як у фільмі.

Можна продовжувати й продовжувати.

Втім ця книга не стала і не стане моєю улюбленою, але наступні дві частини я прочитаю обов’язково, тільки в електронному вигляді, бо тратити свої гроші все ж таки не варто.