Ніл Ешер. Скінер. Планета Спатерджей. Світ океану, в котрому життя неймовірно смертоносне, в котрому пересічна людина може жити виключно в контрольованому штучним інтелектом Наглядачем периметрі. В котрому є найсмертоносніша форма життя - п’явки, котрі розносять вірус Спатерджей. В котрому є хупери - люди, котрі живуть століття, котрих неймовірно важко вбити через дію вірусу. І є Старі Капітани, хупери, котрих заражено вірусом настільки давно, що вони мусять контролювати свої рухи, щоб ненароком не пробивати стіни і не ламати власні кораблі, котрі можуть брати на буксир цілий корабель за допомогою спеціально зміцненої грібної шлюпки, з веслами з композитних матеріалів.

На цю планету водночас приземляються дослідник та вчений Ерлін, котра відкрила вірус, в пошуках старого друга, Джанер, працює на Вулик шершнів (котрі, як виявилось, були другою розумною формою життя на Землі, колективний розум, що спілкувався за допомогою феромонів, а нині - через надпросторові передавачі), і непримиренний борець зі злочинцями Сейбл Кіч - рейф, живий мрець, котрий не змирився зі смертю, щоб знайти і покарати співучасників Джея Хупа, рабовласника і покидька, котрий продавав людей в рабство (попередньо встановивши прадорський модуль раба шляхом видалення мозку) до прадорів - ворожої раси.

Прочитав я цю книгу з великим задоволенням, особливо мені сподобалась концепція штучних інтелектів (коли Спостерігач створює підінтелекти і може об’єднатись з ними знову) і старий військовий бот Снайпер, котрий відмовляє Спостерігачеві в об’єднанні і той нічого не може зробити, бо Снайпер давно викупив власне створення і юридично є окремою особистістю. Також неймовірно класні Вітрила, всіх їх крім одного (і якого!) виключення звати Ловець Вітру. Огиду і відразу викликають прадори, причому не своєю іншопланетністю, а саме модулями раба і Поневоленням.

Коротше кажучи, всім читати!

У моїй власній системі оцінок, книга має рейтинг 9/10.