Fanex

Три місяці я збирався поїхати в Харків на “Зоряний міст”, чекав цю поїздку з нетерпінням. Задовго до дати домовився з skyruler що зупинюсь у нього.

Перші дзвіночки почались за тиждень до поїздки - Андрій згадав що в суботу у його дівчини День народження і йому варто бути в Черкасах. Шляхом переговорів дійшли до висновку що він залишиться в Харкові, а я до нього приїду.
Домовився з дружиною - а це була нелегка справа, їй не хотілося нікуди їхати. Сходив за квитками на потяг (легше звичайно маршруткою, але висидіти 6 годин в маршрутці - то епічно, дружині це не сподобалось), з квитками халепа - потяг з Черкас їздить по непарним числам і вирушає о 0.40, а субота - парне число (до речі, на сайті Укрзалізниці навпаки), і мені треба їхати з Гребінки, потяг з Гребінки о 22.40, останній дизель на Гребінку - о 17.00. Під тиском обставин взяв квитки. Потім, приїхавши додому ми порахували що стільки часу втрачати не хочеться, бо виходить о 17.00 треба виїхати з Черкас, вештатись до 22.40 в Гребінці, сісти на потяг і приїхати в Харків о 4 ранку, вже легше сісти на маршрутку і перетерпіти ці 6 годин, у 22.00 вже бути в Харкові. Тому було вирішено здати квитки і їхати на маршрутці. Здав, на цьому втратив 30 гривень.
Потім передзвонив до маршрутників, чи є в них квитки. Немає - тітонька сказала що за квитками треба було дзвонити ще з вчорашнього дня. Я, розуміючи що поїздка накривається подзвонив до іншої компанії. Квитки були. Але в перенервованої Олі схопило шлунок і піклуючись про неї я скасував поїздку, котру планував три місяці.

Наступного дня, зайшовши в піцерію поруч, я там зустрів skyruler, він таки вибрався в Черкаси на День народження дівчини. Те що він мені навіть не подзвонив, щоб розповісти про свій візит мене дуже засмутило. Андрій, діти дружно плюють на цього філіна.

Сьогодні мені був потрібен паспорт. Пошуки вдома нічого не дали. Я згадав що коли я заповнював форму повернення квитків, я записував паспортні дані з паспортів мене та Олі, олиного паспорту також не було. Я поїхав на вокзал, бігав по касирам, по міліціям, до чергового по вокзалу - ніхто паспортів не повертав. Халепа, навіть подвійна халепа! Приїхавши додому я трохи охолов і навіть порозмислив (подія!) і почав вивертати рюкзак, котрий я напакував у Харків. В одному внутрішньому кармані паспорти знайшлись. Вже легше, але адреналіну отримав вдосталь.

Ось такий не дуже зоряний та й не зовсім міст в мене вийшов, я не побачив d_a_z_bastard, не побачив Пєйсатєля, не побував в Харкові, та ще й перенервував.